Що таке Verpura?

 

Verpura — це прогамне забезпечення для невеликих компаній на основі хмарних технологій. Воно містить управління контактами, управління товарами, офісні додатки та інструменти — додаткова інформація доступна в закладці Start.

 

metacloud

 

Verpura містить у собі багато модулів — деякі показані навколо значка Verpura. Крім того, існують модулі, які надають наші партнери. Verpura працює на серверах Hetzner Online AG Data Center в Ехінґу. На малюнку зображено приклади пристроїв, які можуть працювати з Verpura.

 

Хмарні технології роблять це можливим!

 

Ви отримуєте доступ до нашого сервера в Інтернеті з Вашого пристрою. Там Verpura працює з Вашими даними і зберігає їх. Сучасні програми безпеки надійно захищають сервери і файли від вірусних атак. Ми беремо на себе обслуговування й адміністрування і радо відповімо на всі Ваші питання. Отож з Verpura Ви отримаєте оптимальну інфраструктуру без докладання зусиль. 

cloud

 

Що таке хмарне обчислення?

 

 

Хмарне обчислення передбачає, що обчислення виконують не на комп’ютері користувача, а на сервері. Перевага полягає в тому, що Ви отримуєте однаковий доступ до додатку в будь-який час і з будь-якого пристрою (комп'ютера, ноутбука, орґанайзера, мобільного телефону тощо). Також декілька користувачів можуть працювати над однією справою одночасно.
Американський інститут стандартів та технологій NIST подає 5 властивостей хмарних обчислень, виокремлює 3 різних моделі послуг та 4 різних моделі використання.

 

 

Основні характеристики хмарних обчислень за стандартами NIST:

· Широкий мережевий доступ — доступність через мережу і стандартні механізми, які сприяють використанню гетерогенних тонких або товстих клієнтських платформ (наприклад, мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків і робочих станцій).
· Швидка еластичність — надання необхідних ресурсів швидко і гнучко, в деяких випадках автоматично. Створення ілюзії про необмежений доступ до ресурсів для користувачів.
· Вимірні послуги — хмарні системи мають вбудовані контрольно-вимірювальні функції, що оптимізують використання ресурсів (наприклад зберігання, обробка, смуга пропускання, активні облікові записи). Як постачальник хмарних обчислень, так і користувач хмари забезпечують відповідну прозорість з точки зору використовуваних послуг (використання ресурсів можна відстежувати, контролювати та звітувати про це). 
· Самообслуговування на вимогу — споживач може самостійно замовити потрібні йому послуги та ресурси без потреби контактувати з постачальником хмарних послуг.
· Об’єднання ресурсів — провайдер об’єднує свої обчислювальні ресурси та динамічно розподіляє між користувачами відповідно до їхніх потреб. Надання послуг не залежить від місця перебування споживача, який, як правило, не має жодного контролю чи навіть інформації, звідки географічно отримує послуги (хіба що на рівні країни, реґіону чи обчислювального центру).

 

 

Моделі хмарних послуг:

NIST-модель розрізняє три архетипові моделі обслуговування, які в технічній літературі називають скорочено «SPI-моделі» (програмне забезпечення, платформа та інфраструктура). Ці 3 моделі відрізняються змістом послуг, доступних для користувача хмари.
· Програмне забезпечення як послуга (SaaS) — при цьому користувач використовує програмне забезпечення, що працює на хмарній інфраструктурі та надане йому постачальником хмарних обчислень. Користувач хмари має доступ до послуг через веб-браузер та відповідні застосунки на різних пристроях. Він не має контролю над запропонованою йому хмарною інфраструктурою. Типовими прикладами SaaS є, приміром, salesforce.com, SAP Business by Design, Apple iWork.com, Google Apps for Business, Microsoft CRM online.
· Платформа як послуга (PaaS) — у цьому випадку користувач хмари має можливість створювати власні програмні продукти у запропонованому хмарному середовищі та використовувати їх там. На відміну від SaaS, тут користувач хмари має контроль над своїми програмами. Прикладом PaaS є Google Apps Engine, Windows Azure і IBM Smart Business Developement.
· Інфраструктура як послуга (IaaS) — метою цього хмарного сервісу є надання чітко виділеного часу, дискового простору, мережі та інших ІТ-компонентів для користувача хмари, отож він може працювати над власними програмними продуктами. З цим хмарним сервісом користувач хмари не має жодного контролю над фізичною хмарною інфраструктурою, але отримує контроль над операційною системою, місцем зберігання створених програмних додатків і частково над окремими компонентами (наприклад, брандмауером). Прикладом такого хмарного сервісу є Oracle, IBM і Amazon EC2 та S3.

Розгортання моделі:


· Публічна хмара — хмарну інфраструктуру надають для відкритого громадського користування. Вона може належати бізнесовим, академічним або урядовим організаціям. Розміщена на ресурсах хмарного провайдера.

· Приватна хмара – хмарну інфраструктуру надають для виняткового використання однією великою організацією (концерном), і вона може бути розгорнута в кількох місцях (наприклад, філіях).
· Хмара спільноти — хмарна інфраструктура, яку надають для виняткового використання конкретною спільнотою споживачів з організацій, що мають спільні проблеми (наприклад, місії, вимоги безпеки, політики та міркування). Її можуть експлуатувати одна або багато організацій, третя сторона або їх комбінації. Може існувати в або поза підприємством.
· Гібридні хмари — хмарна інфраструктура є композицією щонайменше двох різних хмарних інфраструктур (приватних, публічних чи спільнот), які зберігають свої унікальні властивості, але пов’язані між собою стандартизованими або пропрієтарними технологіями, що забезпечують сумісність даних і застосунків.